ЗАКОНОПРОЕКТ ПО УПРОЩЕННОЙ СИСТЕМЕ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ № 4112

Опубликовано: 04.09.2018

"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"

Цей Закон визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) єдиним податком.

Стаття 1. Загальні положення та сфера застосування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для:

фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва першої категорії, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, протягом року перебуває не більше 5 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує суму 200 мінімальних заробітних плат, яка розрахована із розміру мінімальної заробітної плати, офіційно встановленої на 1 січня поточного року;

фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва другої категорії, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, протягом року перебуває не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує суму 1000 мінімальних заробітних плат, яка розрахована із розміру мінімальної заробітної плати, офіційно встановленої на 1 січня поточного року;

юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і сума доходів, отриманих платником єдиного податку за звітний (податковий) період, не перевищує 2000 мінімальних заробітних плат, яка розрахована із розміру мінімальної заробітної плати, офіційно встановленої на 1 січня поточного року;

Платники єдиного податку, починаючи з моменту застосування спрощеної системи оподаткування і до кінця календарного року, на будь-який час здійснення підприємницької діяльності за участю найманих працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів, повинні мати одночасно фактично не більше встановленої чисельності працюючих, незважаючи на збільшення або зменшення чисельності найманих працівників, що сталися протягом календарного року.

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - сума, яка фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Дохід - загальна сума коштів, одержаних від усіх видів діяльності, вартості одержаних матеріальних і нематеріальних цінностей (активів), цінних паперів, інших об'єктів власності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, як на території України, її континентальному шельфі, винятковій (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

Суб'єкти малого підприємництва, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Стаття 2. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про право сплати єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності та для:

першої категорії не може становити менше 0,1 та більше 0,2 мінімальної заробітної плати, встановленої на час сплати податку;

другої категорії не може становити менше 0,2 та більше однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на час сплати податку.

Ставка єдиного податку на місяць розраховується в залежності від розміру мінімальної заробітної плати та округлюється до найближчої 1 гривні.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлені різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, крім внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа за наступний місяць на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття - 10 відсотків) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Стаття 3. Оподаткування суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків від суми доходів, отриманих платником єдиного податку за звітний (податковий) період, у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 відсотків від суми доходів, отриманих платником єдиного податку за звітний (податковий) період, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Об’єктом оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи є дохід, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) суму кредитів, коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку, а також поворотної фінансової допомоги, отриманої та поверненої протягом дванадцяти календарних місяців з моменту її отримання;

б) суму коштів, що надійшли як відшкодування податку на додану вартість;

в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів

(в рамках програм);

г) суму коштів (зокрема, аванс, передоплата), які повертаються покупцю – платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

ґ) вартість зворотної (заставної) тари, не повернутої платником податку протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але не пізніше, ніж протягом дванадцяти календарних місяців з моменту отримання тари;

д) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалізовані в період перебування платником податку на загальній системі оподаткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

е) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг), відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);

є) суму збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

ж) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;

з) суму коштів та вартості майна, які повертаються платнику податку – власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, в результаті ліквідації такої юридичної особи – емітента, або у разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій (часток, паїв);

и) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або державних цільових фондів;

і) суму коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку у випадках, передбачених законом;

ї) суму коштів або вартість майна, отриманих платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у встановленому законодавством порядку як компенсація прямих витрат або збитків, завданих такому платнику податку внаслідок порушення його прав та інтересів, що охороняються законом;

й) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку за рішенням центральних органів виконавчої влади з метою експлуатації таких фондів у випадках, передбачених законодавством;

к) кошти або майно, отримані у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іноземними державами відповідно до міжнародних договорів, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку, за умови цільового використання таких коштів (майна);

л) доходи від операцій з купівлі та продажу цінних паперів, деривативів, іноземної валюти, банківських металів, пасивні доходи, а також доходи, отримані (нараховані) за межами території України (її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони);

м) суму списаної кредиторської заборгованості, утвореної в результаті отримання платником податку авансу (передоплати) за товари (роботи, послуги), з якого вже було сплачено єдиний податок.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

до місцевого бюджету - 43 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

Платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Законом.

Стаття 4. Порядок переходу на спрощену систему оподаткування та ведення обліку.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа у заяві обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Закону, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб‘єкти малого підприємництва, які подали протягом 10 днів з дня взяття на податковий облік до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб‘єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з місяця, в якому подано таку заяву.

Стаття 5. Відповідальність суб‘єктів малого підприємництва.

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

У разі перевищення фізичною особою - суб'єктом малого підприємництва першої категорії встановленого обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за результатами відповідного податкового (звітного) періоду, така особа сплачує додатково до суми єдиного податку 1 відсоток із суми перевищення.

У разі перевищення фізичною особою - суб'єктом малого підприємництва другої категорії встановленого обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), сума перевищення за результатами відповідного податкового (звітного) періоду оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків.

У разі перевищення юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності встановленого граничного обсягу доходів, отриманих платником єдиного податку за звітний (податковий) період, обсяги таких операцій оподатковуються за подвійною ставкою єдиного податку.

У разі порушення вимог, встановлених цим Законом, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Стаття 6. Пільги суб'єктів малого підприємництва по податках і зборах.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за працівників, які перебувають із фізичними або юридичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності у трудових відносинах);

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Суб‘єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які є платниками єдиного податку, мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами. Це право не розповсюджується на працівників, які знаходяться у трудових відносинах із суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, які є платниками єдиного податку.

Порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Закону затверджується Міністерством фінансів України.

Стаття 7. Обмеження дії Закону.

Дія цього Закону не поширюється на:

довірчі товариства, страхові компанії, страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері фінансового посередництва, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, , установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків;

державні та комунальні підприємства;

реєстраторів цінних паперів;

суб'єктів господарювання, які здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення);

суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які провадять діяльність з ввезення на митну територію України товарів народного споживання з подальшою їх реалізацією на митній території України підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання;

суб'єктів господарювання, які здійснюють перепродаж антикваріату, предметів мистецтва та колекціонування, провадять діяльність з організації і проведення торгів (аукціонів);

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, паливно-мастильними матеріалами;

спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних паливно-мастильних матеріалів;

суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту.

Стаття 8. Прикінцеві положення.

1. Встановити, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, №10, ст.77) втратив чинність в частині сплати фіксованого податку.

2. Розповсюдити норми цього Закону, що визначають порядок діяльності фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва першої категорії на фізичних осіб - платників фіксованого податку, які здійснювали діяльність згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

3. Внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за працівників, які перебувають із фізичними або юридичними особами –суб'єктами підприємницької діяльності у трудових відносинах, нараховуються та сплачуються відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому, частина єдиного податку, що перераховується до Пенсійного фонду України, враховується у рахунок сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

4. Доповнити частину першу статті 7 Закону України "Про систему оподаткування" від 5 червня 1991 року №1251-XII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №39, ст.510) словами:

"та зміни розміру ставок єдиного податку для фізичних осіб у 2009 році.".

5. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується щодо доходів, одержаних з 1 травня 2009 року.

6. Кабінету Міністрів України привести свої нормативні акти у відповідність з цим Законом.

Голова Верховної Ради України

Рейтинг:

(Голосов: 3 )